Привіт. Мене звати Світлана Юрченко.
Я українська худониця з міста Києва. Народилася 1988 року в маленькому місті Південноукраїнськ. Мама моя працювала на будові, а тато на атомній станції.
фото Юлії Гехман
Ще дитиною я знайшла кілька графічних малюнків, зроблених моїми батьками ще в юнацтві. Це перше, що надихнуло мене спробувати теж. Тоді я малювала час від часу, здебільного змальовувала щось, але то ніколи не були завершені роботи.
Наприкінці 2012 року, у віці 23-х років я почала пробувати малювати акварелі. В мене немає художньої освіти, тому на протязі першого року я просто звикала до фарб і потроху починала розуміти, як вони працюють.
фото Юлії Гехман
Живопис це гігантська частина того що, мабуть, характеризує мене як людину, але є багато іншого. Зокрема, з тих же 23-х років я почала кататись на дошках, з 27-ми – конкретно на скейті, що принесло в моє життя такий вир емоцій, які я не переживала більше, напевно, ніде.
Відео, де я врешті зробила свій перший кікфліп після трьох років спроб, стало вірусним. Його можна знайти тут – це весело.
Після повномаштабного вторгнення росії в 2022-му році моє життя змінилось настільки кардинально, що мені не вистачить слів, аби описати це тут. З осені того ж року я переважно знаходжусь в Донецькій області. Разом з командою Base UA ми евакуйовуємо цивільних, працюємо з дітьми, надаємо первинну медичну допомогу, займаємось відбудовою зруйнованого житла та релокацією багатодітних родин.
Зараз я також є частиною добровольчого медичного батальйону Госпітальєри. Ми працюємо з пораненими військовими.
фото Madison Tuff
І хоч зараз в мене майже немає часу на малювання, але ви всеодно можете знайти щось для душі у моєму онлайн-магазині — він завжди відкритий.